Спрямованість особистості у дорослих з різними комунікативними та організаторськими схильностями

150 

Код работы: К 00186
Дисциплина: Возрастная психология
Тип работы:Курсовая (практическая)
Количество страниц:
 34
Источников литературы: 33

Опис

У курсовій роботі визначено особливості впливу спрямованості особистості на сформованість організаторських та комунікативних схильностей у дорослих.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціально-економічна ситуація у нашому суспільстві серйозно змінилася за останні роки. Ці зміни не могли не вплинути на ціннісно-смислову сферу особистості, яка є ядром спрямованості особистості, а саме спрямованість розглядається дослідниками як одна з основ становлення і розвитку особистості.

Психологічна спрямованість є кардинальною складовою особистості, яка визначає орієнтацію всієї активності індивіда, специфіку його саморозуміння і самопрезентації, задає поведінку і особливості взаємодії з соціумом. У сучасних дослідженнях спрямованість розуміється одночасно і як якась динамічна, орієнтуюча тенденція в активності суб’єкта, і як певний результат розвитку особистості, її інтегральна якість.

Порушення формування спрямованості пов’язане з неповною, неефективною реалізацією її функцій з організації діяльності; а також з внутрішніми конфліктами, стагнацією, регресом, вигоранням і деформаціями самої особистості (Ю. Афонькіна, О. Бодальов, Г. Брагіна, Л. Мітіна та ін.).

Великий внесок у вивчення проблеми спрямованості внесли Л. Божович і її співробітники М. Неймарк, В. Чудновський, Т. Коннікова і інші. В контексті їх уявлень спрямованість особистості розглядається як система стійко домінуючих мотивів, які визначають цілісну структуру особистості.

Зріла особистість організує свою поведінку в умовах дії декількох мотивів, вибирає цілі діяльності та за допомогою спеціально організованої мотиваційної сфери регулює свою поведінку таким чином, щоб були придушені небажані мотиви.

Спрямованість особистості може виявлятися у ставленні до інших людей, до суспільства, до самого себе. В даний час дослідники виділяють кілька класифікацій спрямованості по основним видам соціальної активності людини. Однією з них є класифікація Б. Басса, де представлені наступні типи: спрямованість на себе, яка характеризується орієнтацією на пряму винагороду і задоволення власних потреб, владність, агресивність в досягненні статусу, схильність до суперництва, інтровертованість; спрямованість на спілкування, для якої значима орієнтація на спільну діяльність і соціальне схвалення, прагнення підтримувати відносини з людьми, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з іншими людьми; спрямованість на справу – орієнтація на ділову співпрацю, зацікавленість у виконанні роботи якнайкраще, вирішенні ділових проблем.

Отже, спрямованість особистості характеризується розвитком особистості і особливістю її взаємодії з соціумом. В контексті цього важливим постає питання здатності до спілкування. Здатність до спілкування залежить від складу характеру, типологічних властивостей особистості. Найважливішими з них є комунікативні та організаторські якості. Розвинені організаторські та комунікативні здібності дозволяють грамотно будувати міжособистісні відносини, ефективно взаємодіяти з іншими людьми, зростати професійно.

Аналіз літератури показує зростаючий інтерес до вивчення спрямованості особистості у сучасних умовах, проте недостатньою є кількість комплексних досліджень зв’язку спрямованості дорослої людини та її здатності до спілкування. Це і зумовило вибір теми дослідження: «Спрямованість особистості у дорослих з різними комунікативними та організаторськими схильностями».

Мета дослідженнятеоретично обґрунтувати та емпірично дослідити зв’язок спрямованості особистості та комунікативних та організаторських схильностей у період дорослості.

Об’єкт дослідженняспрямованість особистості у дорослих.

Предмет дослідженнязв’язок спрямованості особистості та комунікативних та організаторських схильностей у період дорослості.

Гіпотеза дослідження: спрямованості особистості у дорослих має певний зв’язок з їх комунікативними та організаторськими схильностями.

Завдання дослідження:

  1. Дослідити проблему спрямованості особистості у сучасних дослідженнях.
  2. Розглянути вікові особливості періоду дорослості як передумову формування спрямованості особистості.
  3. Провести емпіричне дослідження з метою визначення зв’язку спрямованості особистості з комунікативними та організаторськими схильностями у дорослих.

Методи дослідження. З метою з’ясування зв’язку спрямованості особистості та комунікативних та організаторських схильностей у період дорослості використано методи теоретичного аналізу багатодетермінованості і взаємовпливу психічних явищ, а також психодіагностичні засоби: методика «Комунікативні та організаторські схильності» (В. Синявський, В. Федорошин), методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса. Обробка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів (кореляційний аналіз). Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Теоретична значущість роботи полягає у розширенні теоретичних відомостей про проблему спрямованості особистості у дорослих.

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути корисні в практиці психокорекції.

Структура роботи. Робота складається з двох розділів, висновків, списку літератури, який налічує 33 джерела, ілюстрована 4 рисунками та 5 таблицями, вміщує 3 додатки.

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.