Характер зв’язку психологічного благополуччя дитини та батьків

200 

Код работы: К 00140
Дисциплина: Общая психология
Тип работы:Курсовая (практическая)
Количество страниц:
 31
Источников литературы: 30

Опис

У роботі виявлено зв’язок між психологічним благополуччям батьків та дітей. Описано поняття психологічного благополуччя, особливості діагностики та прояву.

ВСТУП

Активне формування особистості проходить саме на стадії раннього онтогенезу, тобто дитинства і отроцтва. Сім’я в цей період відіграє для дитини значиму роль, причому, як позитивну, так і негативну. Моральні та поведінкові установки, які набуває підліток в цей період, запам’ятовуються і зберігаються, і багато людей використовують їх і при досягненні ними біологічної та соціальної зрілості.

Сім’я – головний інститут соціалізації дитини (а в подальшому і підлітка), в якому вона набуває перший соціальний досвід взаємодії з людьми, а також отримує вміння і навички поведінки і спілкування з оточуючими людьми.

В будь-якій сім’ї, так чи інакше, формується певна, іноді не усвідомлена нею система виховання. Йдеться і про розуміння цілей виховання, і про формулювання його завдань, а також про можливість цілеспрямованого застосування визначених методів і прийомів виховання, з урахуванням того, що можна і чого не можна застосовувати щодо дитини.

Психологічне благополуччя є необхідною умовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі його життєдіяльності. З одного боку, воно є умовою адекватного виконання людиною своїх вікових, соціальних та культурних ролей, з іншого боку, забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом всього її життя.

Таким чином, психологічне благополуччя характеризується як комфортний емоційний стан. Психологічно благополучна дитина – це перш за все дитина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита, яка пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому приймає цінність і унікальність оточуючих її людей.

Психологічне благополуччя підлітка забезпечує високу самооцінку, сформований самоконтроль, орієнтацію на успіх у досягненні цілей, емоційний комфорт. Саме емоційне благополуччя є найбільш ємним поняттям визначення розвитку дитини.

Щоб зберегти психологічне благополуччя підлітка, необхідний сприятливий психологічний клімат в родині. Психологічний клімат сім’ї визначає стійкість внутрішньосімейних стосунків, надає рішучий вплив на розвиток дітей. Його створюють члени кожної сім’ї та від їхніх зусиль залежить, яким він буде, сприятливим чи несприятливим.

Для сприятливого психологічного клімату сім’ї характерні такі ознаки: згуртованість, можливість всебічного розвитку особистості кожного її члена, висока доброзичлива вимогливість членів сім’ї один до одного, почуття захищеності та емоційної задоволеності, гордість за приналежність до своєї сім’ї, відповідальність. Проте, не заважаючи на актуальність та значимість окресленої проблеми, дослідження впливу психологічного клімату в сім’ї на психологічне благополуччя дитини є недостатньо вивченим. Це зумовило вибір теми дослідження: «Характер зв’язку психологічного благополуччя дитини та батьків».

Мета дослідженнятеоретично обґрунтувати та емпірично дослідити характер зв’язку психологічного благополуччя дитини та батьків.

Об’єкт дослідженняпсихологічне благополуччя підлітків.

Предмет дослідженнязв’язок психологічного благополуччя дитини та батьків.

Теоретична гіпотеза дослідження: психологічне благополуччя підлітків позитивно корелює з психологічним благополуччям їх батьків.

Завдання дослідження:

  1. Дослідити поняття «психологічне благополуччя».
  2. Розкрити особливості психологічного благополуччя підлітків.
  3. Визначити роль благополуччя батьків у формуванні психологічного благополуччя підлітків.
  4. Провести емпіричне дослідження з метою з’ясування характеру зв’язку психологічного благополуччя підлітків та батьків.
  5. Проаналізувати результати дослідження.
  6. Встановити подальші перспективи дослідження.

Методи дослідження. З метою з’ясування зв’язку та можливого впливу психологічного благополуччя дитини та батьків використано методи теоретичного аналізу багатодетермінованості і взаємовпливу психічних явищ; психодіагностичні засоби: опитувальник «Шкала психологічного благополуччя» (К. Ріфф); особистісна шкала проявлення тривожності Дж. Тейлор; тест-опитувальник задоволеності шлюбом (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко). Обробка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів (кореляційний аналіз). Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Методологічну й теоретичну основу роботи склали: структурно-системний підхід до вивчення родини (Т. Андрєєва; А. Варга; В. Дружинін; М. Єрмолаєва; І. Кон; С. Костіна; А. Співаковська; В. Столін; Л. Шнейдер, тощо); положення Л. Виготського про соціальну ситуацію розвитку, що виступає в якості важливої умови становлення дитини; положення про особливу роль у формуванні дитини сім’ї як найближчого соціального оточення, а саме батьківського відношення до неї (О. Бєлобрикіна; А. Варга; О. Кононк; О. Котова та ін.); модель психологічного благополуччя К. Рифф.

Теоретична значущість роботи полягає у уточненні теоретичних відомостей про проблему психологічного благополуччя.

Практична значущість роботи визначається в тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці шкільного психолога або дитячої психологічної консультації, а також можуть бути корисні в практиці психокорекції.

Наукова новизна роботи полягає у доповненні та розширенні наукових уявлень з проблеми зв’язку психологічного благополуччя підлітків та батьків.

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.