Все виды научных работ по гуманитарным дисциплинам
  • contact@moydiplom.com.ua
  • +38 (068) 380-0962 +38 (066) 781-6355
Распродажа!

Порівняння як засіб образності в поезії В. Симоненка

250  200 

Код работы: Д 00014
Дисциплина: Украинская филология
Тип работы: Дипломная (теоретическая)
Количество страниц:
 54
Источников литературы: 50

Описание

У дипломній розкрито поняття образності мови, розглянуті зміст та роль порівняння як засобу образності, дається аналіз порівнянь в поезії В. Симоненка.

ВСТУП

Образність мови в сучасній лінгвістичній науці розглядається як зображення об’єктів літературної перцепції, тобто сприйняття, шляхом реалізації можливостей художньої мови, наприклад, словесних образів (у тому числі образотворчих форм, зовнішніх візуальних, ймовірних суджень).

Об’єкт і способи лінгвістичного аналізу поетичних творів помітно відрізняються від прозової творчості. Образність синтезує різні категорії художньої творчості — простір, час, учасників (персонажів), комунікації, образ автора, естетичний ідеал епохи, жанр, напрям, сюжет. Художній образ в поезії має складну смислову структуру, складні формальні кордони в контексті, які перебувають у системних відносинах з іншими стилістичними одиницями (стежками, символами, звукообразами, стилістичним забарвленням слова). Образність мови ліричного твору в поезії, у віршованих текстах реалізується багатоплановими формами поетики.

Поезія — це частина художньої творчості, яка є особливим видом пізнання й дослідження людиною існуючої дійсності. Усне уявлення художньої мови невіддільне від писемного мовлення, адже воно змінюється в залежності від сприйняття мовця. У зв’язку з цим одиницею художньої мови вважається закінчений текст, цілий твір.

У мистецтві завжди важко давати визначення. Можливо, ми повинні були б сказати, що поезія — це відповідальна спроба за допомогою літературної композиції висловити людською мовою наше розуміння оточуючого світу. На сьогоднішній день можливо говорити про як мінімум три погляди на природу поезії. Традиціоналісти твердять, що вірш — це вираз якоїсь ідеї у формі, що зрозуміла і приємна оточуючим, змушуючи читача співпереживати автору. Для модерністів вірш — це самостійний об’єкт, який може відбивати або не відбивати реальний світ, але створений мовою зі складною системою посилань, що надає йому особливу виразність. Постмодерністи розглядають вірш як колаж з усіляких крилатих виразів, фразеологізмів, цитат, який цікавий сам по собі, тобто він може виражати, оскаржувати і/або висміювати яку-небудь думку, але не відсилає читача ні на що, крім самого себе.

Що ж стосується функцій, якими наділений художній текст, то основний ми вважаємо естетичний вплив на читача завдяки авторському володінню засобами вираження мови. Це можуть бути образотворчі, виразні компоненти, засоби образності та ін.. Одним з найяскравіших представників є прийом образного порівняння, який відіграє дуже важливу роль у творчості та у людському житті загалом.

Порівняння — це зіставлення двох явищ, предметів, осіб, особин, характерів чи іншого між собою за ознакою, яка виражає задум автора. Порівняння широко використовується авторами для замальовки задуму і надання образності художньому тексту. Порівняння дає змогу конкретизувати, зробити більш чіткою, виразною та очевидною якусь подію, істоту або предмет. Також воно служить для вираження суто авторського світогляду, світовідчуття, ставлення до якогось факту навколишньої дійсності.

Образність мови створюється завдяки вживанню слів у переносному значенні. Слова і вирази, вжиті в переносному значенні і створюють образні уявлення про предмети і явища, називаються стежками. Виділяються такі стежки: метафора — слово або вираз, вжитий в переносному значенні, заснованому на схожості слова. «Образність», «подібність» використовуються в стилістиці у різних значеннях. Образність в широкому сенсі цього слова — як жвавість, наочність, барвистість зображення — невід’ємна ознака будь-якого виду мистецтва, форма усвідомлення дійсності з позицій якогось естетичного ідеалу, образність мови — приватний її прояв.

Стилістика розглядає образність мови як особливу стильову рису, яка отримує найбільш повне вираження в мові художньої літератури. Потрапляючи в художній контекст, слово включається в складну образну систему твору і незмінно виконує естетичну функцію. Слово в художньому творі, збігаючись за своєю зовнішньою формою зі словом відповідної національно-мовної системи і спираючись на його значення, звернене не тільки до загальнонародної мови, що відбивається в досвіді пізнавальної діяльності народу, але і до того світу реальності, який творчо створюється або відтворюється в художньому творі. Тому слово двох планове по своїй смисловій спрямованості і, отже, в цьому сенсі образне.

На жаль, незважаючи на численні дослідження порівняння як засобу образності, до цих пір не існує єдиної думки з цілого ряду питань, пов’язаних з даним прийомом стилістики. Немає загальноприйнятої класифікації образних порівнянь, способів, які розкривають авторську точку зору на той чи інший предмет, те чи інше явище. Все це визначає актуальність даного дослідження, метою якого є аналіз порівняння як засіб образності в поезії В. Симоненка.

У завдання дослідження, що випливають з поставленої мети, входить:

  1. Розкриття поняття про образність мови.
  2. Огляд використання порівнянь для досягнення образності.
  3. Огляд образності художнього тексту та засобів її створення.
  4. Аналіз та загальна характеристика поезії В. Симоненка.
  5. Аналіз прямих порівнянь, використаних В. Симоненком.
  6. Аналіз непрямих порівнянь в художніх текстах автора.
  7. Огляд стилістичної функції порівнянь в поезії В. Симоненка.

Об’єктом даного дослідження є поезія В. Симоненка.

Предметом – використання порівнянь як засобу В. Симоненка.

Методологічною основою роботи послужили роботи зарубіжних та вітчизняних авторів та лінгвістів, таких як: Ф. С. Бацевич, Т. А. Космеда, Н. М. Бобух, В. В. Виноградов, А. П. Грищенко, М. В. Ільницький, А. А. Потебня, Д. О. Пономарів, Л. В. Чернець та ін.

Під час дослідження були використані як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення), так і описовий метод, що включає прийоми спостереження, узагальнення і класифікації; метод текстового аналізу, структурний метод.

Фактичним матеріалом дослідження послужили поетичні твори В.Симоненка зі збірок «Тиша і грім»,  «Світ який – мереживо казкове!..» та «Ще один протест». У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів — І. Драч, Л. Костенко, Д.Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди — цих загальнолюдських ідеалів, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів.  Василь Симоненко прожив недовге життя — лише 28 років, але його життя продовжується в його поезії, бо вона близька своїми мотивами і сьогоднішньому читачеві.

Кожен поет творить особливий поетичний світ. З першого погляду, це — аксіома або очевидна, навіть тривіальна, істина. Тривіальна, якщо розуміти її поверхово, не вникаючи в суть. Справжній поет зображає дійсність, витягує з неї і стверджує яскраві ідеї, вкладає в рядки хвилюючі його думки, нарешті, виконує головне призначення лірики — втілює нюанси власних почуттів в індивідуальному баченні, а точніше, у притаманному тільки йому кодуванні, відтворенні, образному перетворенні реальності.

Проте, відступ від мовних норм у поезії (і не тільки) можливий і допустимий. Актуальне питання іншого порядку: за яких умов? Відповідь існує. Будь-яке відхилення від норми має бути мотивовано задумом автора і створювати чіткий і потрібний стилістичний ефект — тоді воно буде виправданим поетичним прийомом. У всіх інших випадках порушення мовних норм буде помилкою, викликаною низькою розумовою і мовною культурою, вузьким кругозором, а то й елементарною безграмотністю (останнє — на жаль — в сьогоднішній поезії не рідкість).

Практична значущість роботи. Результати дослідження можуть бути рекомендовані як один з аспектів, що моделюють лінгво-семантичний аналіз мови поезії, його семантичні параметри з вираженням патріотизму, образності викладу, ліричної естетики, громадянського пафосу в плані використання в якості допоміжного матеріалу філологами, які вивчають творчість В. Симоненка.

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.