Все виды научных работ по гуманитарным дисциплинам
  • contact@moydiplom.com.ua
  • +38 (068) 380-0962 +38 (066) 781-6355
Распродажа!

Конструкції з віддієслівними іменниками та їх історія в українській мові

120  90 

Код работы: К 00111
Дисциплина: Украинская филология
Тип работы: Курсовая (теоретическая)
Количество страниц:
 37
Источников литературы: 34

Описание

Курсова розкриває семантику віддієслівних іменників у сучасній українській мові на основі виявлення концептуального механізму формування їх значень.

ВСТУП

Будь – яка мова перебуває в безперервному русі. І саме словниковий склад в першу чергу відображає зміни в мові.

Помічено, що у порівнянні з іншими шляхами поповнення лексики (семантичні зміни, запозичення) словотвір є найбільш продуктивним в сучасній мові.

В останні десятиліття увагу лінгвістів залучено до проблеми функціонування мови. Саме процеси функціонування мови як живої системи стали об’єктом їх вивчення. Дослідження провідних вчених-мовознавців останніх років присвячені вивченню структури та семантики імен іменників, зокрема. Лінгвісти намагаються розкрити механізм їхнього утворення, ступінь співвіднесеності у споріднених мовах (українській, російській, німецькій та англійській) [4]. Зберігаючи окремі семантичні характеристики, віддієслівні іменники перебувають в особливій зоні синкретизму» іменикові і дієслова. Цей факт також викликає інтерес лінгвістів до вивчення такої мовної одиниці, як віддієслівні іменники.

Українська мова характеризується тенденцією до субстантивації дій і процесів, результатом чого є використання у висловлюваннях великої кількості віддієслівних іменників у позиції підмета, додатка або обставини.

Особливо широке розповсюдження віддієслівні конструкції мають у текстах, що належать до публіцистичного стилю.

В українській мові дуже широко використовуються висловлювання, в яких підмет виражений словосполученням, яке складається з віддієслівного іменника, що позначає певний процес, та іншого іменника, який позначає суб’єкт або об’єкт цього процесу [3, с.  287].

У мові немає єдиної інтерпретації категорії віддієслівного іменника. Деякі дослідники дотримуються думки про те, що віддієслівні іменники є ні що інше, як абстрактні іменники. С. Гуревич та інші дослідники  позначають віддієслівний іменник як дієслівне ім’я, що відбиває двоїсту природу віддієслівного іменника, вважаючи, що віддієслівний іменник вказує тільки на спосіб словотворення.

Нове позначення поняття народжується в мові в результаті складної взаємодії механізмів категоризації навколишнього світу і мовних форм, немовних і мовних знань. По мірі ускладнення своєї структури, цей процес набуває ще більш непростий інтегративний характер, оскільки значення цілого не є сумою значень складових його елементів, а передбачає їх інтеграцію в єдине ціле [2].

Питаннями вивчення конструкції з віддієслівними іменниками займалися: І. Матвіяс, І. Баббій, Н. Лісняк, С. Бевзенко та інші.

Тому актуальність цього дослідження визначається необхідністю висвітлити низку закономірностей процесу формування семантики та особливостей  віддієслівних іменників.

Таким чином, віддієслівні іменники є рухомою й активно додаваємою частиною лексикону сучасної української мови.

Об’єктом даного дослідження є віддієслівні іменники.

Предмет дослідження– конструкції з віддієслівними іменниками.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що віддієслівні іменники мають різну словотворчу лексико-семантичну типологію та конструкції саме через те, що вони мали певний розвиток в історії української мови.

Метою дослідження є опис семантики віддієслівних іменників у сучасній українській мові на основі виявлення концептуального механізму формування їх значень з урахуванням історії їх виникнення та конструкцій з ними.

Завдання курсової роботи:

  1. Проаналізувати літературу щодо цієї теми;
  2. визначити загальні характеристики віддієслівного іменника;
  3. Класифікувати віддієслівні іменники, шляхом характеристики типології їх словотворчих моделей.

Методи дослідження: у процесі дослідження використовувався комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів  учителями шкіл та викладачами вищих навчальних закладів на заняттях з української мови та факультативах.

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.