Мій диплом

Опис

Магістерська описує громадянське виховання молоді як історико-педагогічну проблему та реалізацію громадянського виховання студентської молоді ХІХ – ХХ ст.

ВСТУП

Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми Однією з умов розбудови незалежної української держави як демократичної є наявність розвиненого громадянського суспільства. У зв’язку з цим надзвичайно важливим і невідкладним завданням сьогодення України є виховання справжнього громадянина: активного, освіченого, здатного жити й працювати в умовах демократії, спроможного забезпечувати соборність і незалежність України, відчувати постійну відповідальність за себе, свій народ і країну. Стрижневі засади формування свідомо переконаних громадян України висвітлено в таких нормативних документах, як Національна доктрина розвитку освіти, “Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), “Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, “Про громадянство України” та інших. Усі  вони проголошують, що громадянськість особистості відбиває її зв’язок з державою, ставлення до неї.

Проблема формування громадянськості в підростаючих поколінь ускладнюється ще й тим, що громадянське суспільство, яке існувало в Україні протягом тривалого часу, значною мірою деформоване внаслідок домінування ідей недемократичної тоталітарної держави, коли навіть терміни “громадянин”, “громадянськість” асоціювались з поняттями «революціонер», “опозиціонер”, “сепаратист” тощо. Проте на всіх історичних етапах буття українського народу і становлення його незалежності високо цінувався громадянський дух наших співвітчизників, їхнє прагнення сформувати незалежного українського громадянина. Особливою активністю цей процес відзначався в другій половині ХІХ – на початку XX століття, коли спостерігалось пробудження інтелектуальних і моральних сил українського народу, а діяльність кращих представників української інтелігенції в усіх сферах духовного життя була справді подвижницькою на шляху до підняття високого рівня громадянської національної свідомості народу, а відтак і до відродження державності, що й зумовило вибір хронологічних меж дослідження.

Однією з характерних ознак громадянського подвижництва національно налаштованої української інтелігенції була переконаність у тому, що студентство за своїм покликанням є одним із могутніх джерел відродження не лише інтелектуального потенціалу суспільства, але і його національного духу. Саме тому вивчення й осмислення історії громадянського виховання студентства, на наш погляд, допоможе глибоко зрозуміти аналогічні проблеми сьогодення України, підвищити ефективність громадянського виховання студентської молоді. Аналіз наукових досліджень з проблеми громадянського виховання дозволив з’ясувати, що різні аспекти виховання громадянських чеснот у сучасної молоді в умовах розбудови української державності розглядались за такими напрямами: концептуальні засади національного виховання обґрунтовано в дослідженнях українських учених-педагогів М. Євтуха, П. Ігнатенка, П. Кононенка, В. Кузя, О. Любара, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської та інших; філософський аспект формування громадянських якостей особистості представ­лено у працях Л. Архангельського, Р. Гурової, І. Кона, Г. Філонова; психологічне обґрунтування проблеми виховання громадянина знаходимо в працях Б. Ананьєва, Л. Божович, Н. Левітова; розкриття методологічних аспектів і загальнотеоретичних основ побудови цілісного навчально-виховного процесу, спрямованого на формування особистості громадянина, має місце в роботах А. Бойко, Я. Гордіна, В. Коротова, Л. Крицької, В. Лозової, З. Невського, А. Розенберга, К. Чорної, В. Щербинського та інших; висвітлення сутності, змісту, форм і методів громадянського виховання бачимо у працях П. Ігнатенка, Н. Косарєвої, Л. Крицької, Ф. Кузнецова, В. Поплужного, В. Сухомлинського та інших; виокремлення проблем мо­рального становлення особистості як одного з компонентів громадянського виховання здійснено в роботах О. Богданової, М. Болдирєва, В. Петрова та ін. Окремо слід назвати дослідження експериментального характеру, де визначено й апробовано способи формування громадянськості в сучасних школярів (М. Триняк). Проте автори вказаних досліджень, розкриваючи різноаспектні питання громадянського виховання, акцентували увагу на учнівській молоді, не торкаючись широких мас студентства.

В історико-педагогічному ж аспекті ця проблема спеціально не досліджувалась, хоча в працях Л. Вовк, С. Золотухіної, М. Євтуха, Т. Завгородньої, П. Ігнатенка, В. Курила, О. Сухомлинської та інших зверталась увага на наявність серйозних наробок з питань формування особистості, зокрема громадянського виховання у вітчизняній теорії та практиці. Підкреслимо, що в останні роки з’явилися праці вчених М. Чепіль, О. Бенци, Я. Яціва, в яких ґрунтовно досліджено проблему національно-патріотичного виховання учнівської молоді на західноукраїнських землях в різні історичні періоди і звернуто увагу на доцільність наукових пошуків у напрямі формування громадянських чеснот.

Отже, саме актуальність теми і потреба цілісного історико-педагогічного дослідження громадянського виховання з метою творчого використання національного досвіду в сучасних умовах зумовили вибір теми “Громадянське виховання студентів університетів України у другій половині XIX – на початку XX століття”.

Мета дослідження: вивчити, проаналізувати і систематизувати теоретичні ідеї та узагальнити практичний досвід з питань формування громадянськості у студентської молоді вищих навчальних закладів України другої половини ХІХ – початку XX століття.

Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми.
2. На основі аналізу історико-педагогічної літератури узагальнити прогресивні ідеї громадянського виховання у вітчизняній думці минулого.
3. Розкрити особливості теоретичних наробок вітчизняних педагогів досліджуваного періоду з питань формування громадянськості.
4. Вивчити, систематизувати практичний досвід формування громадянськості у студентської молоді вищих навчальних закладів освіти України в досліджуваний період.
5. Актуалізувати набутий досвід з формування громадянськості в студентів у сучасних умовах й розробити методичні рекомендації з питань використання прогресивних ідей виховання громадянськості для викладачів вищих навчальних закладів.

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах освіти в Україні другої половини XIX – на початку XXст.

Предмет дослідження – теорія і практика формування громадянськості у студентів вищих навчальних закладів України у другій половині ХІХ – на початку XX ст.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності, науковості, доказовості; загально-філософські висновки  про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ та процесів у суспільстві й необхідності їх вивчення в конкретно-історичних умовах, в тісному зв’язку історії з сучасністю; об’єктивний історичний аналіз спеціально організованої діяльності в процесі розвитку й саморозвитку суб’єктів педагогічного процесу вищих навчальних закладів; методологічні положення “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”.

Дослідження проводилося на основі принципів науковості, наступності, системності із застосуванням сукупності історичного, проблемного і структурного методів дослідження.

Теоретичним підґрунтям дослідження є:

• положення та рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в різних закладах освіти (В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко); педагогічні ідеї, концепції відомих учених і педагогів із загальних питань виховання особистості (Б. Ананьєв, А. Бодальов, А. Деркач, Б. Ломов); формування громадянина (Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський)
• сучасні історико-педагогічні дослідження , в яких аналізуються питання теорії та історії розвитку національної системи освіти і педагогічної думки України (А. Алексюк, А. Бойко, М. Євтух, С. Золотухіна, В. Майборода, М. Стельмахович, О. Сухомлинська, М. Чепіль, Г. Шевченко, Л. Штефан та інші)

Методи дослідження. У ході дослідження використовувались загальнонаукові й історико-педагогічні методи: хронологічний, який дав можливість простежити процес формування громадянськості у студентів вищих навчальних закладів України другої половини XIX – початку XX ст. в динаміці, часовому просторі й послідовності; методи класифікації й систематизації, порівняльний аналіз історико-педагогічних джерел, архівних документів, законодавчих актів, освітянської документації з метою виявлення об’єктивних даних, синтезу й узагальнення отриманих результатів.

Джерельна база дослідження: у процесі роботи використовувалися історико-педагогічна, історична і сучасна науково-педагогічна й філософська література; циркуляри Міністерства народної освіти з проблеми дослідження; мемуарна, періодична, публіцистична література; протоколи засідань кафедр, звіти, правила, матеріали про діяльність студентських товариств і наукових гуртків Київського й Харківського університетів; навчальні плани, програми, інші види університетської документації, в яких фіксувались різні аспекти діяльності тогочасного вищого навчального закладу, що торкались проблеми дослідження.

Наукова новизна й теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено цілісний аналіз проблеми громадянського виховання сту­дентів вищих навчальних закладів України другої половини XIX – початку XX ст.; узагальнено прогресивні ідеї громадянського виховання у вітчизняній думці минулого; систематизовано практичний досвід (форми, засоби, прийоми) формування громадянськості у студентської молоді вищих навчальних закладів України конкретного історичного періоду; подальшого розвитку й конкретизації набули форми науково-дослідницької та громадської роботи студентів, які сприяли їхньому громадянському зростанню. У науковий обіг введено маловідомі та раніше невідомі матеріали, які розширюють уявлення про сутність громадянськості і процес її формування у вищій школі другої половини ХІХ – початку XX століття.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що теоретичний і практичний матеріал дослідження може бути використаний під час викладання лекційних курсів з педагогіки вищої школи, педагогіки, історії педагогіки, під час написання курсових проектів студентами у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Достовірність результатів дослідження і його основних висновків забезпечується комплексним розглядом проблеми, застосуванням системи наукових методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті і завданням.

Купить / Уточнить детали

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.