Психолого-педагогічна характеристика дітей при порушеннях звуковимови
150 ₴
Код работы: К 00129
Дисциплина: Логопедия
Тип работы: Курсовая (практическая)
Количество страниц: 38
Источников литературы: 30
Опис
У курсовій роботі розглянуто теоретичні та емпіричні засади дослідження проблеми розвитку дітей при порушеннях звуковимови, дана характеристика цих дітей.
ВСТУП
Актуальність дослідження. Тенденції вдосконалення загальної і спеціальної освіти в останнє десятиліття істотно змінили підходи до проблеми порушеного розвитку, що знайшло своє відображення, як в практичній, так і теоретичній областях педагогічної дійсності. Реформування системи спеціальної освіти в напрямку її гуманізації, визначило зміну ціннісних орієнтирів корекційно-педагогічної діяльності, висуваючи в центр уваги сучасної спеціальної педагогіки не порушення, а особистість дитини. Відображенням позначених тенденцій є активізація наукового інтересу до розробки соціально-психологічних проблем дітей з порушеннями розвитку, а також становлення служби практичної психології в спеціальну освіту, в тому числі і в логопедичних установах.
Зсув смислового центру спеціальної освіти в сторону особистісного і соціального розвитку зумовлює потребу всебічного вивчення психологічних особливостей дітей з вадами розвитку, з метою розробки різних аспектів психологічної допомоги таким дітям. Найбільш численну групу серед дітей, що мають проблеми соціальної адаптації складають діти з вадами мовлення.
Мовлення – особлива і найбільш досконала форма спілкування, властива тільки людині. В процесі мовленнєвого спілкування (комунікацій) люди обмінюються думками і впливають один на одного. Мовлення – найважливіший засіб зв’язку між дитиною і навколишнім світом.
Розвиток і формування функцій і навичок у людини в нормі можливі тільки в певні вікові періоди, і перш за все це відноситься до вищих психічних функцій – мовлення, уваги, пам’яті, мислення та соціальних навичок. Зокрема навичкам спілкування, які багато в чому визначають особистісні особливості індивіда і його поведінку.
Мовець відбирає необхідні для вираження думки слова, пов’язує їх за правилами граматики мови і вимовляє за допомогою артикуляції мовленнєвих органів.
Дитина народжується з даним природою анатомо-фізіологічним апаратом, призначеним для мовлення. Це найбільший дар природи, властивий тільки людині. Мовлення дитини формується під впливом мовлення дорослих і у величезній мірі залежить від достатньої мовленнєвої практики, від виховання і навчання, які починаються з перших днів життя дитини. Соціальне оточення стимулює мовленнєвий розвиток і дає зразок мови.
Відповідно до теоретичних концепцій вітчизняної психології мовлення є найважливішою психічною функцією людини – універсальним засобом спілкування, мислення, організації дій. У багатьох дослідженнях встановлено, що всі психічні процеси опосередковані мовленням. Відхилення в розвитку звуковимови негативно впливають на психічний розвиток дитини, ускладнюють спілкування з оточуючими, затримують формування пізнавальних процесів і, отже, перешкоджають становленню повноцінної особистості. Від своєчасності та ефективності корекційної роботи залежить розвиток особистості дитини і її подальше життя.
Багато дітей з порушенням звуковимови мають особливий розвиток, що призводить до різного ступеню відставання в психічному розвитку и труднощів у навчанні, про що вказує ряд авторів (Г. Волкова, М. Єлісєєва, Л. Єфремова, Н. Крилова та ін.)
Однак не зважаючи на актуальність проблеми порушення звуковимови у дітей, на сьогоднішній день у вітчизняній психолого-педагогічній та логопедичній теорії і практиці відсутня комплексна психолого-педагогічна характеристика дітей при порушеннях звуковимови. Це зумовило вибір теми нашого дослідження: «Психолого-педагогічна характеристика дітей при порушеннях звуковимови».
Об’єктом дослідження є дитина як носій порушеної звуковимови.
Предметом дослідження є особливості розвитку дітей при порушенні звуковимови.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей розвитку дітей при порушенні звуковимови.
Гіпотеза дослідження: у дітей з порушенням звуковимови сповільнюється розвиток психіки, спостерігаються відхилення в емоційно-особистісній сфері.
Методи дослідження: теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми; порівняльний аналіз – для зіставлення підходів щодо визначення сутності ключових понять; системно-структурний аналіз – для визначення структури поняття «порушення звуковимови»; емпіричні – експеримент з метою визначення особливостей розвитку дітей при порушені звуковимови; математично-статистичні методи – для обробки результатів експерименту.
Завдання дослідження:
- Розкрити процес формування звуковимови в онтогенезі.
- Проаналізувати сучасні дослідження щодо порушення звуковимови у дітей.
- Дослідити особливості розвитку дітей при порушеннях звуковимови.
- Розробити методичні рекомендації щодо щодо корекції емоційно-особистісної сфери дітей з порушенням звуковимови.
Структура роботи: складається з вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, додатків.
Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.
