Психологічні детермінанти тривожності учнів початкової школи

200 

Код работы: К 00073
Дисциплина: Возрастная психология
Тип работы: Курсовая практическая
Количество страниц:
 30
Источников литературы: 28

Опис

Курсова робота розглядає особливості прояву тривожності у молодшому шкільному віці та фактори, що впливають на її розвиток.

ВСТУП

У психологічній науці є велика кількість робіт, присвячених різним аспектам аналізу проблеми тривожності як у дошкільному, шкільному так і у підлітковому віці.

У даний час збільшилася кількість дітей із тривожними рисами, з підвищеним занепокоєнням, невпевненістю, емоційною нестійкістю та великою кількістю страхів. Це пов’язано із соціальною та економічною нестабільністю, яку діти відчувають на собі та переносять її у особистісний простір.

Коли дитина вступає до школи відбувається зміна соціальної ситуації розвитку, дитина вступає у нові стосунки з однолітками і вчителями. Також головним видом діяльності стає навчання. Зі вступом до школи у дитини має сформуватися внутрішня позиція школяра. Внутрішня позиція являє собою той мотиваційний центр, що забезпечує спрямованість дитини на навчання, її емоційно-позитивне ставлення до школи, прагнення відповідати зразку «гарного учня».

У шкільній практиці тривожність зустрічається часто і вона неминуча, але існує умовна індивідуальна критична точка дитячих переживань, перейшовши за яку дитина стає дезадаптованою.

Підвищена тривожність може дезорганізувати будь-яку діяльність та мислення, що, своєю чергою, призводить до заниженої самооцінки. А невпевнена у собі та схильна до сумнівів і коливань, боязка, тривожна дитина, до того ще і стає нерішучою, несамостійною, нерідко інфантильною. Ці прояви згодом помічають і батьки і педагоги.

Збільшення відповідальності в навчальній діяльності стає для таких дітей додатковим переживаннями. Негативними наслідками можуть також стати мінімізація цілей, відхід від відповідальності, психічні бар’єри у розвитку школяра.

Негативні наслідки тривожності виражаються і в тому що, не впливаючи в цілому на інтелектуальний розвиток, високий ступінь тривожності може негативно позначитися на формуванні мислення молодшого школяра, для якого природні такі особистісні риси, як відсутність страху перед новим, невідомим. Певний завищений рівень тривожності створює загрозу психічному здоров’ю особистості учня і сприяє розвитку психоневротичних станів. Крім негативного впливу на здоров’я, поведінку і продуктивність діяльності, високий рівень тривожності несприятливо позначається і на якості соціального функціонування особистості, тому він потребує корекції.

Вивченням проблеми психологічних детермінант тривожності дітей і підлітків займалися вітчизняні вчені, такі як: В. Астапов, Л. Божович, О.Захаров, Б. Кочубей, В. Кисловска, І. Мусіна, Є. Новікова, A. Прихожан, A. Славіна, Ю. Ханін та ін. Також даним питанням займалися зарубіжні вчені, а саме: А. Фрейд, І. Сарасон, Г. Салліван, К. Хорні, Дж. Тейлор, та ін. Проаналізувавши літературні джерела, ми можемо констатувати, що більшість дослідників сходяться в оцінці негативного впливу тривожності на розвиток особистості молодшого школяра.

Отже, проблема тривожності на сучасному етапі є досить актуальною, що і зумовило вибір теми нашого дослідження «Психологічні детермінанти тривожності учнів початкової школи».

Метою дослідження є теоретичне вивчення та емпіричне дослідження психологічних детермінант тривожності дітей молодшого шкільного віку в умовах початкової школи.

Об’єктом дослідження є – тривожність учнів початкової школи.

Предметом дослідження є – психологічні детермінанти тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження: низький рівень самооцінки та соціальний статус «аутсайдер» є основними чинниками тривожності дітей молодшого шкільного віку.

Виходячи з мети і гіпотези дослідження, нами визначені наступні завдання:

  1. Здійснити теоретичний аналіз особливостей прояву тривожності у молодшому шкільному віці.
  2. Визначити детермінанти тривожності молодших школярів.
  3. Провести дослідження рівня самооцінки, соціального статусу та рівня тривожності дітей молодшого шкільного віку.
  4. Дослідити характер зв’язку між показниками рівня самооцінка, соціального статусу дитини та рівнем її тривожності.
  5. На основі проведеного дослідження зробити висновки, розробити рекомендації щодо попередження тривожності в учнів початкових класів.

Для досягнення мети й розв’язання поставлених задач дослідження був застосований комплекс методів, до якого увійшли: теоретичні (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення та зіставлення психологічних даних за темою дослідження); емпіричні (спостереження, тест, анкета); математико-статистичні методи обробки даних. Блок психодіагностичного інструментарію представлений трьома методиками: Опитувальник шкільної тривожності Філліпса; Методика визначення самооцінки Дембо-Рубінштейна, Метод соціометрії Дж. Морено.

Не нашли, что искали? – Закажите индивидуальное написание работы или вернитесь к поиску.